Розділ ІІ. Становлення митної справи на півдні україни


ЗМІСТ


СПИСОК СКОРОЧЕНЬ ........................................................................................... 4

ВСТУП ......................................................................................................................... 5


РОЗДІЛ І. ДЖЕРЕЛОЗНАВЧІ І ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ

ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТКУ

МИТНОЇ СПРАВИ НА ПІВДНІ УКРАЇНИ ........................................................ 11

1.1. Огляд наукової літератури по досліджуваній темі ................................ 11

1.2. Емпірична база дослідження .................................................................. 17

1.3. Митна справа як об’єкт історико-правового дослідження ................... 22


^ РОЗДІЛ ІІ. СТАНОВЛЕННЯ МИТНОЇ СПРАВИ НА ПІВДНІ УКРАЇНИ

(ВІД ДАВНІХ ЧАСІВ ДО ОСТАННЬОЇ ЧВЕРТІ XVІІІ ст.) ............................ 29

2.1. Біля витоків митної справи на території Півдня України ...................... 29

2.2. Митна справа на території Півдня України за часів Київської Русі ..... 34

2.3. Митна справа на Півдні України у XV–XVІІ ст.ст. ............................... 40

2.4. Стан митної справи на українських землях у початковий період

імперської окупації .......................................................................................... 45


^ РОЗДІЛ ІІІ. МИКОЛАЇВСЬКА МИТНА ЗАСТАВА: СТВОРЕННЯ,

ПРАВОВІ ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ І ДІЯЛЬНОСТІ (1793–1859) .................. 56

3.1. Митна політика Російської імперії на Півдні України наприкінці

XVІІІ – у першій половині XІX ст.: соціально-економічні передумови

формування і нормативно-правове забезпечення ......................................... 56

3.1.1. Політичні і соціально-економічні передумови формування

митної політики на Півдні України наприкінці XVІІІ – у першій

половині XІX ст. ............................................................................................... 56

3.1.2. Нормативно-правові основи управління митницею і діяльності

митних органів наприкінці XVІІІ – у першій половині XІX ст. .................. 64

3.2. Соціально-економічний розвиток міста Миколаєва у перше

десятиліття після його заснування ................................................................. 72

3.3. Створення, правове становище і основні напрямки діяльності

Миколаївської митної застави ........................................................................ 78

3.4. Вплив відкриття і діяльності Одеської портової митниці

на подальшу долю Миколаївської митної застави ........................................ 85


^ РОЗДІЛ ІV. МИКОЛАЇВСЬКА ПОРТОВА МИТНИЦЯ: СТВОРЕННЯ,

ПРАВОВІ ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ І ДІЯЛЬНОСТІ (1862–1917) .................. 96

4.1. Митна політика Російської імперії та її організаційно-правове

забезпечення у другій половині XІX – на початку XX ст. ............................ 96

4.2. Передумови створення Миколаївської портової митниці .................. 104

4.3. Миколаївська портова митниця в системі митних органів

Російської імперії: правове становище, структура і загальні вимоги

до проходження митної служби .................................................................... 110

4.4. Основні напрямки діяльності Миколаївської портової митниці ....... 117

4.5. Загальна характеристика розвитку митної справи

на Півдні України (у Миколаєві) після революційних подій 1917 р. ........ 133


ВИСНОВКИ ........................................................................................................... 147

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ........................................................... 154


Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте http://www.mydisser.com/search.html


^ ВСТУП


Актуальність теми дослідження. Зі становленням України як суверенної, незалежної держави особливого значення набуло забезпечення її економічної самостійності, невід’ємним елементом якої є митна справа. Характерно, що фор­мування і здійснення самостійної митної політики стало одним з пріоритетних напрямків українського державотворення. Розробка основ митної політики
і механізму її здійснення, у свою чергу, вимагає відповідних наукових пошуків. Однак ці пошуки не можуть обмежуватися лише синхронним ракурсом, оскільки сучасний стан будь-якого явища не можна зрозуміти поза процесом його історич­ного розвитку, тому що воно являє собою результат даного процесу. У зв’язку
з цим особливої актуальності набувають відповідні історико-правові дослід­ження.

Для останнього десятиліття характерним є підвищення інтересу дослідників до історії митної справи. У працях українських і російських учених розглядаються питання становлення основ митної справи у давні часи на території Київської
Русі, розвитку митного законодавства в Російській імперії, функціонування радянської митної системи. Серед українських учених, які нині розроб­ляють проблему історичного розвитку митної справи в Україні варто назвати Л.В. Деркача, С.В. Ківалова, А.В. Кольбенка, А.П. Павлова, К.К. Сандровського.

Незважаючи на те, що у вітчизняній юридичній літературі вже є досвід щодо створення історико-правових праць, присвячених історії митної справи в Україні в цілому, проблеми становлення і розвитку митних систем регіонального рівня належної уваги з боку вчених-істориків права ще не одержали. Відсутні дослідження, присвячені історичному розвитку митної справи на території Півдня України, у тому числі Миколаївщини. Тим часом у зв’язку з посиленням ролі регіо­нальної митної політики висвітлення особливостей розвитку митної політики в окремих регіонах, у тому числі південного регіону України, набуває особливої актуальності. Таким чином, актуальність теми дисертації обумовлена також її недослідженістю в юридичній науці.

^ Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацій­на робота виконана у відповідності до цільової комплексної програми НАН
Ук­раїни «Актуальні проблеми історії українського національного державотворення» (державний реєстраційний номер 0186.0.070872). Обраний напрямок
є скла­довою частиною наукових досліджень Одеської національної юридичної академії «Правові проблеми становлення та розвитку сучасної Української держави» і пов’язаний з планом науково-дослідницької роботи кафедри історії держави і права на 2001–2005 рр. за темою «Традиції і новації в правовому розвитку: історичний аспект» (державний реєстраційний номер 0101U001195).

^ Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є комп­лексний історико-правовий аналіз шляху становлення і розвитку митної справи на території нинішньої Миколаївської області, яка є невід’ємною частиною пів­денного регіону України.

Досягнення поставленої мети дослідження визначило вирішення таких завдань:

– вивчити та проаналізувати джерелознавчий (історико-монографічний, архівний і законодавчий) матеріал, який характеризує процес становлення і розвитку, організації і діяльності митних органів на території південного регіону України, зокрема нинішньої Миколаївської області;

– провести періодизацію історичної еволюції митної справи на території нинішньої Миколаївської області;

– виявити історичні корені, політичні, соціально-економічні та інші передумови утворення митних установ на території Миколаївщини;

– охарактеризувати організацію та діяльність митних органів по основних періодах розвитку митниці у Миколаївській області;

– визначити нормативне-правове забезпечення організації і діяльності митних органів на Півдні України;

– виробити практичні рекомендації щодо врахування досвіду історії митниці на території південного регіону України в процесі сучасного регулювання митно-правових відносин на регіональному рівні.

^ Об’єктом дослідження є процес створення і розвитку митної справи на території Півдня України, а також ті суспільні відносини, які склалися в результаті цього та їх правові основи.

^ Предметом дослідження є закономірності формування і розвитку митної справи на Півдні України.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження обраний діалектичний метод наукового пізнання соціально-правових процесів і явищ, який дає змогу розглядати їх у розвитку, та метод системного аналізу, який дозволяє проаналізувати зв’язки цих процесів і явищ з іншими соціальними про­цесами і явищами. Для досягнення поставленої мети у роботи були використа-
ні також спеціально-наукові (конкретно-історичний і порівняльно-правовий) і формально-логічний методи. Конкретно-історичний метод використовувався для розкриття генезису об’єкта дослідження і точного обліку всіх ситуативних умов існування останнього, порівняльно-правовий – при дослідженні розвитку митної справи у різні історичні періоди. За допомогою формально-логічних методів були проаналізовані конкретні нормативно-правові акти і їхні окремі положення, які регулювали митну справу і правове становище митних органів на той час.

У дисертаційному дослідженні використані положення і теоретичні висновки, що містяться в наукових працях дореволюційних, радянських і сучасних українських і російських юристів, істориків, економістів, серед яких М. Воль­сь­кий, І.О. Гуржій, В. Демченко, Є.В. Додін, Є.І. Дружиніна, В.А. Золотов, С.В. Кі­валов, А.В. Кольбенко, І.М. Кулішер, Л.М. Марков, П.П. Музиченко, А.П. Павлов, П.В. Пашко, А.І. Потяєв, К.К. Сандровський, А.А. Скальковський, К. Смо­ль­янинов, Б.М. Угаров, В.А. Циммерман, А.П. Шейко та ін.

Емпіричну базу роботи склали, насамперед, нормативно-галузева база митного права Російської імперії кінця XVІІІ – початку XX ст. Найбільший інтерес представляє «Повне зібрання законів Російської імперії» випуску
1830 року. У дослідженні враховані усі документи цього зібрання, які стосуються митної справи, видані з моменту укладання Кючук-Кайнарджийського
миру в 1774 р. і до 1800 р. (тт. XX–XXVІ), а також нормативні матеріали з цієї галузі діяльності держави, розміщені у «Зводі законів Російської імперії» (тт. 1, 5, 6).

Важливими джерелами при написанні дисертаційної роботи послужили статистичні збірники (особливо ті, які щорічно видавалися Міністерством фінансів Російської імперії) і документи звітного характеру, що посилалися до центру з місць.

Крім друкованих джерел і даних, що містяться в науковій літературі, використані також архівні матеріали, які збереглися в архівах України і Російської Федерації: фонди Центрального державного історичного архіву Санкт-Петербурга (фонди 13, 19, 560, 40, 1307), Центрального державного історичного архіву РФ (фонди загальної канцелярії Міністерства фінансів, департаменту митних зборів), Центрального державного архіву військово-морського флоту Росії (ф. 52, 39); Центрального державного архіву древніх актів (ф. 276, 1261); обласних архівів міст Миколаєва й Одеси (фонди місцевих комітетів торгівлі і мануфактур, біржових комітетів, митниць, статистичних комітетів і місцевих адміністративних органів), Миколаївського міського архіву.

Частина вказаних джерел вводиться у науковий обіг вперше.

^ Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим комплекс­ним монографічним історико-правовим дослідженням становлення і розвитку митної справи на Півдні України на прикладі Миколаївської митниці.

У межах здійсненого автором дослідження одержано такі результати, що мають наукову новизну:

– вперше в юридичної науці детально проаналізована еволюція митної справи на території Півдня України, починаючи з давніх часів до революційних подій 1917 р.;

– при дослідженні еволюції митної справи на Півдні України широко використовувалися архівні матеріали, частина яких введена у науковий обіг вперше;

– здійснено і запропоновано до наукового вживання авторську періодизацію історії становлення і розвитку митної справи на території нинішньої Миколаївської області;

– доведено, що корені митної справи на території Півдня України сягають глибокої давнини. Митниці і всілякі митні збори, як обов’язковий атрибут державності, виникли тут ще за часів давньогрецької колонізації. Розвинуті податкова і договірно-правова системи міст-держав, а також митна справа, надалі знайшли своє відображення в економічних і державно-правових процесах, що мали місце на всій території Київської Русі;

– вперше доведено, що еволюція митних органів, як інституційного утворення, на Півдні України була детермінована становленням і розвитком таких міст як Миколаїв, Херсон, Одеса. Миколаївська митна застава виникла майже одночасно із заснуванням міста Миколаєва. За досить нетривалий час тут сформувалися дієві підвалини митних органів, які внесли суттєвий вклад в суспільно-економічний розвиток краю;

– визначено, що створення Миколаївської портової митниці у 1862 р. знаменувало собою черговий етап розвитку митної системи на Півдні України, який пов’язується з остаточним формуванням митної політики Російської імперії. Ос­новні елементи цієї політики стали підвалиною загальнодержавної митної справи і митної системи, яка проіснувала у такому вигляді до революційних подій 1917 р.;

– вперше обґрунтовується теза, що історичний досвід діяльності митниці на території південного регіону України має безпосередній зв’язок з формуванням і здійсненням митної політики на регіональному рівні сучасної України.

^ Практичне значення одержаних результатів. Викладені у дисертації по­ложення, узагальнення, висновки можна використати для подальшого вивчення проблем історії митної справи в Україні, при створенні загальних праць з історії митної справи України, історії держави і права України та загальної історії держави і права. Матеріали дисертаційного дослідження можуть бути використані при підготовці навчально-методичної літератури, у навчальному процесі, при підготовці лекцій та проведенні семінарських занять з історії держави і права України, загальної історії держави і права та митної справи України. Критичне запозичення законодавцями і працівниками митних органів України досвіду ми­нулого дасть змогу вдосконалити діяльність сучасної митної системи держави.

^ Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертаційного дослідження апробовані на засіданнях кафедри історії держави і права Одеської національної юридичної академії, доповідались на щорічних наукових семінарах і конференціях професорсько-викладацького складу ОНЮА (Одеса, 2003, 2004) та на «круглому столі» – «Проект Дисциплінарного уставу митної служби України» (Одеса, 2004).

Основні положення і висновки роботи використовуються у навчальному процесі, в лекціях та семінарських заняттях з дисципліни «Історія держави і права України» в ОНЮА.

Публікації. За темою дисертації опубліковано чотири наукові статті у фахових виданнях, перелік яких затверджений ВАК України.

Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте http://www.mydisser.com/search.html

ВИСНОВКИ


Здійснене дисертаційне дослідження вирішує важливу наукову проблему, суть якої полягає у комплексному історико-правовому аналізові шляхів становлення і розвитку митної справи на території нинішньої Миколаївської області, яка є невід’ємною частиною південного регіону України.

Проведений аналіз показує, що, незважаючи на досить велику кількість джерел (законодавчі, офіційно-документальні, статистичні, звітні друковані, а також архівні матеріали), на сьогодні історія становлення і розвитку митної справи на території Південної України ще не стала предметом спеціального історико-правового дослідження. Як у дореволюційній, радянській, так і в сучасній науковій літературі відсутні роботи, які б у історико-правовому ракурсі розглядали зазначену проблему, не говорячи вже про більш-менш глибоке розкриття цієї теми з використанням згаданих джерел. Зокрема, взагалі недослідженими залишаються питання становлення митної справи, основні етапи розвитку митної системи, правові основи організації і діяльності митних установ тощо.

Методологічною основою дослідження був обраний діалектичний метод наукового пізнання соціально-правових процесів і явищ, який дав змогу розглядати їх у розвитку, та метод системного аналізу, який дозволив проаналізувати зв’язки цих процесів і явищ з іншими соціальними процесами і явищами. Для досягнення поставленої мети були використані також спеціально-наукові (кон­-
кретно-історичний і порівняльно-правовий) і формально-логічний методи. Кон­кретно-історичний метод використовувався для розкриття генезису об’єкта дослід­ження і точного обліку всіх ситуативних умов існування останнього, порівняльно-правовий – при дослідженні розвитку митної справи у різні історичні пе­ріоди. За допомогою формально-логічного методу були проаналізовані кон­кретні нормативно-правові акти та їхні окремі положення, які регулювали митну справу і правове становище митних органів на той час.

Запропонована така періодизація історичної еволюції митної справи на території нинішньої Миколаївської області:

перший період – становлення митної справи на території нинішньої Миколаївської області (від давніх часів до утворення міста Миколаєва);

другий період – формування і діяльність Миколаївської митної застави (1789–1856);

третій період – організація і діяльність Миколаївської портової митниці (1856–1917);

четвертий період – митна справа в роки визвольних змагань українського народу (1917–1920);

п’ятий період – становлення і розвиток радянської митної системи
(1917–1991);

шостий період – формування митної системи незалежної України (після 1991 р.).

Здійснене дослідження показує, що корені митної справи на території нинішньої Миколаївської області сягають глибокої давнини. Митниці і всілякі митні збори, як обов’язковий атрибут державності, виникли тут ще за часів давньо­грецької колонізації і були пов’язані, перш за все, з розвитком зовнішньої торгівлі. Досить розвинуті податкова і договірно-правова системи давніх міст-держав, а також митна справа, надалі знайшли своє відображення в економічних і державно-правових процесах, що мали місце на всій території Київської Русі. Отже, подальший процес становлення митної справи на Півдні України, як і на всіх українських землях, пов’язаний з Київською Руссю – першою державою україн­ського народу.

Суспільно-політичні події, що відбувалися на українських землях, були пов’язані, починаючи з монголо-татарської навали, з різними окупаційними режимами, які вносили свої зміни в організацію митної справи, у митну термінологію, але головне – що за будь-якої влади, у будь-якому державному утворенні, яке територіально формувалося на українських землях у цей період, митна справа не припиняла свого існування. Кожен тимчасовий господар української землі проводив свою митну політику, і пояснювалося це, насамперед тим, що у будь-які часи ця форма політичного контролю за торговими операціями була і залишається перспективним методом поповнення державної скарбниці. І не дивно, що різні державні системи використовували для цього різні системи митних зборів і платежів.

Митна політика Російської імперії на Півдні України почала формуватися із заснуванням таких міст як Миколаїв, Херсон, Одеса. Частина елементів цієї політики стала фундаментом загальнодержавної митної справи і проіснувала у такому вигляді до революційних подій 1917 р.

Миколаївська митна застава виникла майже одночасно із заснуванням міста Миколаєва. Вона була створена іменним Імператорським Указом 22 листопада 1793 р. Прикордонний ланцюг встановлювався на кордоні з Молдавією, Бессарабією і на узбережжі Чорного моря. Досить швидко тут сформувалися основи митної структури і митної справи. Миколаївська митна застава у перші роки свого існування, як і всі митні установи, підпорядковувалася Комерц-колегії, яка одержувала всі митні прибутки і здійснювала строгий контроль, а з 1811 р. – Департаменту зовнішньої торгівлі Міністерства фінансів. Зі створенням митних округів вона увійшла до складу Одеського митного округу. Штат Миколаївської митної застави складав вісім одиниць. Миколаївській митній заставі встановлювалося щорічне утримання у розмірі 953 карбованці, які повинні були надходити з митних прибутків Катеринославського намісництва.

З відкриттям Одеського порту і потім, у зв’язку з переорієнтацією уряду на Одесу, як головні морські ворота Півдня Російської імперії, Миколаїв, Херсон і Очаків втрачають торгове значення, і незабаром у зв’язку з політичними і військовими рішеннями з використання Миколаївського порту з нього припинився безпосередній вивіз зерна на зовнішній ринок.

У цілому, факторами негативного впливу на розвиток торгівлі, а отже, і митних установ у Миколаєві були: 1) віддаленість його від моря; 2) закритість порту для вільного доступу іноземних суден; 3) зростання на той час ролі Одеської митниці і встановлення у квітні 1817 р. режиму порто-франко в Одесі. Подальший розвиток митної справи на Миколаївщині пов’язаний з діяльністю Миколаїв­ської портової митниці, яку було створено 10 квітня 1962 р.

За правовим статусом Миколаївська портова митниця відносилася до митниць 1-го класу 2-го розряду, на утримання якої з державної скарбниці виділялося 9145 руб. Відповідно до Указу № 1001 від 18 травня 1863 року Миколаївська портова митниця входила в Одеський митний округ. З 29 січня 1882 р. Миколаїв­ська портова митниця підпорядковується Кримському митному округу, а потім, з весни 1901 р. – Південному митному округу.

На початку XX ст., штатний розклад Миколаївської митниці Південного митного округу нараховував 23 штатні одиниці. Для порівняння зазначимо, що штат Одеської митниці нараховував 91 штатну одиницю, Ростовської – 19,
Таганрозької – 20, Керченської – 12 штатних одиниць.

Важливе значення митне законодавство уже на той час приділяло профе­сійним і моральним якостям працівників митної служби. Митний статут 1857 р. висував особливі вимоги до митних службовців. Так, начальниками митних округів, управляючими і членами митниць не могли призначатися особи, які «не служили по митній частині», оскільки «митна служба вимагає чиновників досвід­чених, у вірності випробуваних і довіри гідних» (ст. 68). До митних службовців пред’являлися суворі вимоги, як стосовно політичної благонадійності, так і стосовно моральних якостей. Митний статут 1857 р. вимагав культурного поводження митників з особами, які перетинали митний кордон. На співробітників митного відомства поширювалося і багато обмежень. За нормами Митного статуту, митні чиновники не повинні вимагати і приймати подарунки ні грошима, ні
речами, ні послугами – кого було викрито у цьому, піддавався відповідальності за Уложенням про покарання кримінальні і виправні 1845 р., так само як і особи, які втягнули чиновника у службовий злочин. Широко відомо, що хабарі були звичайним явищем серед чиновників Російської імперії. Однак не можна стверджувати, що митне начальство не вживало ніяких мір для їхнього викорінювання. Здійснене дослідження показує, що боротьба з цим негативним явищем велася завжди, але стійкого успіху так і не було досягнуто.

Після революційних подій 1917 р. діяльність митних органів була відновлена вже в якісно інших ідеологічних і юридичних рамках. Багато позитивних якостей набула митна справа за радянських часів. Радянська митна система вважалася однією з найдосконаліших у світі, попри її заідеологізованість і тоталітарний характер.

Уже після створення СРСР митна служба в Україні була виведена з компетенції Уряду УРСР. За союзним договором представництво у міжнародних відносинах, ратифікація міжнародних договорів, установлення систем зовнішньої і внутрішньої торгівлі, затвердження єдиного державного бюджету, установлення грошової і кредитної систем, а також системи загальносоюзних, республіканських і міських податків тощо, відносилося до компетенції Союзу РСР. Відповідно, усі загальні народногосподарські проблеми, фінансова, банківська і податкова системи, зовнішні відносини, зовнішньоекономічна сфера і торгові відносини, відносини із закордонними країнами, а також їх складові – митна політика і митна справа – відносилися винятково до компетенції союзного уряду й інших загально­державних структур СРСР.

З цього часу і аж до 1991 р. в Україні не було яких-небудь керівних чи взагалі координуючих структур, які займалися б митною справою. В результаті такої політики митні установи на місцях були позбавлені будь-яких прав. Усе це значною мірою ускладнювало роботу митних установ на місцях, у тому числі і на Миколаївській митниці протягом усього цього часу.

Історія митної справи у новій, незалежній Україні почалося з Закону «Про митну справу в Україні» від 25 червня 1991 р., тобто ще до офіційного проголошення незалежності нашої держави. А 12 грудня того ж року Верховною Радою була прийнята постанова про затвердження Митного кодексу України. З 1 жовтня 1991 р. усі митні організації й установи Митного комітету СРСР, що знаходилися на території України, перейшли у відання Державного комітету митного контролю України, перейменованого у тому ж році на Державний митний комітет України. Почалося проведення широкомасштабних заходів щодо організації митної справи суверенної держави.

З цього часу і починається якісно новий етап в історії митниці України, Миколаївської митниці, зокрема. Так, у цей період Миколаївська митниця стає повноцінною митною установою в структурі митних органів незалежної України, і у цьому напрямі здійснюються певні організаційні заходи. На Миколаївській митниці створюються нові відділи (вантажний, відділ платежів, відділ по
боротьбі з контрабандою) і одночасно починається їхня комплектація новими кадрами. За роки незалежності працівниками Миколаївської митниці досягнуті значні успіхи у справі зміцнення й удосконалення митної системи країни. Але вступ України до Всесвітньої торговельної організації, інших міжнародних структур, ще потребує значного поліпшення діяльності митних органів України.

З урахуванням історичного досвіду, сучасного стану митної справи і перспектив розвитку її в регіонах, зокрема, на території південного регіону України, а також забезпечення ефективності боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил необхідними слід вважати такі рекомендації щодо удосконалення і підвищення ефективності діяльності митних органів:

– необхідність внесення змін до кримінально-процесуального законодавства щодо віднесення до компетенції митних органів проведення досудового слідства у справах з контрабанди, що зменшило б завантаженість слідчого апарату СБУ та підвищило відповідальність посадових осіб митних органів за сам факт порушення кримінальної справи, за якість проведення дізнання та слідчої перевірки;

– необхідність законодавчого урегулювання питання щодо надання митним органам права займатися оперативно-розшуковою діяльністю;

– необхідність закріплення за митними органами статусу правоохоронного органу з правом ведення дізнання та пост-аудит-контролю;

– необхідність посилення відповідальності працівників митних органів за неетичну поведінку при виконанні своїх службових обов’язків, у зв’язку з чим увести постійний облік заохочень та дисциплінарних стягнень [118, с. 14];

– з метою поліпшення митної справи, досягнення митними органами України європейських стандартів, підвищення матеріально-технічного забезпечення митних органів (сучасною комп’ютерною технікою, обладнанням комп’ютерних мереж, технічними засобами митного контролю), організації підготовки і перепідготовки митних кадрів надати митним органам право залишати у своєму розпорядженні для цільового використання певного відсотка від загальної суми стягнутих митних зборів.

Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте http://www.mydisser.com/search.html


1847776343667358.html
1847826637304006.html
1847911868638037.html
1847983072424300.html
1848035107004418.html